У кожного хоч раз в житті буває відпустка. Зазвичай, якщо вона припадає на літо, усі тягнуться прийняти сонячні ванни та помити ноги в солоній воді. Саме це рухало тата і старшого сина до Криму.
Перший день вони вбирали в себе сонце та води, лише на другий день розгледіли пісок, а на третій день оцінили його як мистецький матеріал. Почали робити з нього усілякі скульптури. Тато майстрував, а синуля чекав нагоди, коли можна було б завалити новий витвір – так вони доповнювали один одного. Пісочні скульптури були чималенькі і такі чудернацькі, що біля них фотографувались усі охочі, а за тиждень відпочинку парочку знали усі відвідуючи пляжу.
Коли відпустка добігала кінця, на їх скульптуру напоровся незнайомець, через пару хвилин вони дізнались, що земляки, а коли добігла година – тата-скульптора запросили на роботу в рідному місті. Робота в фінансовому плані не особливо радісна, зате в творчому – не пахана нива.
P.S. Дядько, який запропонував роботу – директор станції юних техніків Луданний О.Г., пісочний скульптор – Боднар С.О.. Бісером вони зайнялися пізніше – треба ж було чимось займатися. :)
